Чи дисконтувати пролонговану поточну заборгованість

Підприємство в 2019 р. отримало на рік безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, яку у строк не погасило.Тому в 2020 р. її було пролонговано ще на рік. Але й наступного року повернути фіндопомогу в строк не вдалося. Тож і в 2021 р. безвідсоткову поворотну фіндопомогу було ще раз пролонговано на рік.

Запитання з редакційної пошти

За загальним правилом підприємства, котрі ведуть облік за НП(С)БО, зобов’язані дисконтувати довгострокові дебіторські та кредиторські заборгованості. Річ у тім, що ані НП(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, ані НП(С)БО 11 “Зобов’язання” не дають їм іншого вибору.

І тут не має значення, яке за розміром підприємство (мікро-, мале, середнє чи велике) або на якій системі оподаткування (загальній чи спрощеній) воно перебуває.

Водночас під дисконтування потрапляє не будь-яка заборгованість, а тільки довгострокова. На це чітко вказують п. 9 НП(С)БО 11 і п. 12 НП(С)БО 10. У них йдеться про те, що за теперішньою, тобто дисконтованою вартістю, в обліку слід відображати тільки довгострокові заборгованості.

Нагадаємо: довгостроковою є дебіторська заборгованість, яка не виникає під час нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців із дати балансу (п. 4 НП(С)БО 10). Із цього випливає: коли у підприємства виникає заборгованість (наприклад, воно отримало від іншого підприємства БПФД), строк погашення якої більше ніж 12 місяців, то вона однозначно підлягає дисконтуванню.

Рис. О. Кустовського

Та коли заборгованість не підпадає під визначення “довгострокова заборгованість”, тобто зобов’язання будуть погашені протягом операційного циклу підприємства чи мають бути погашені протягом 12 місяців із дати балансу, то її дисконтувати не потрібно. Таку заборгованість на підприємстві визнають поточною.

Отже, якщо за підприємством значиться поточна заборгованість (скажімо, як у нашому випадку, позаяк отриману БПФД належало повернути протягом року), то її дисконтувати не слід.

Як вбачається із запитання, підприємство у 2019 р. не проводило дисконтування БПФД, оскільки така заборгованість у той період була поточною. І це було правильно.

Щодо наступних періодів, то варто враховувати таке. Дисконтувати треба саме ту заборгованість, яка є довгостроковою одразу під час її виникнення. Тобто у нашому випадку — в момент отримання БПФД. Та якщо спочатку дебіторська заборгованість за отриманою БПФД була поточною, але згодом (через рік) підприємство не повернуло її позикодавцю, то вона стає сумнівною або безнадійною. І навіть якщо строк її прострочення перевищить 12 місяців, дисконтувати таку заборгованість не потрібно.

Як випливає із запитання, було здійснено пролонгацію заборгованості. Тому не дивно, що вас цікавить,чи необхідно проводити дисконтування такої дебіторської заборгованості?

Узагалі-то здається, що все залежить від строку пролонгації. Якщо за договором погашення отриманої БПФД продовжено (пролонговано) на строк не більше 12 місяців, то після цих дій бачиться, що дисконтувати дебіторську заборгованість не слід. Аргументується це тим, що після пролонгації дії договору тільки на рік (тобто на період не більше ніж на 12 місяців) на найближчу дату балансу пролонгована заборгованість не перетворюється на довгострокову. У цьому разі може здатися, що заборгованість перебуватиме у статусі поточної (короткострокової) і після пролонгації. Та як сказано вище, короткострокова (поточна) заборгованість не підлягає дисконтуванню.

Тому деякі підприємства (як і ваше) можуть припустити, що для недисконтування достатньо щороку пролонгувати договір БПФД на один рік і цим самим постійно визнавати таку заборгованість поточною. Водночас, якщо так чинити постійно, то існує ризик того, що податківці можуть спробувати визнати таку заборгованість довгостроковою, бо її пролонговано загалом на строк більше 1 року.

Наполягатимуть вони на цьому через те, що зазвичай контролери вважають, що у разі постійної пролонгації заборгованості підприємство такими діями завуальовує довгострокову заборгованість поточною. На допомогу їм приходять і вимоги ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV, де перелічено принципи бухобліку. А саме, податківці під час визначення мети такої операції чіпляються за принцип “превалювання сутності над формою” і вважають, що за формою пролонгація поточних зобов’язань перетворює заборгованість з поточної на довгострокову. А тому нічого дивного, що часто-густо податківці під час постійної пролонгації поворотної фіндопомоги перекваліфіковують поточну заборгованість за такою допомогою у дострокову і самотужки проводять її дисконтування.

Найнебезпечніше у цій ситуації те, що інколи суди обстоюють інтереси контролерів. Так, до прикладу, було у постанові ВС від 04.12.19 р. у справі № 826/16321/18 . У ній, на думку суду, для класифікації заборгованості як поточної та довгострокової визначальний  не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.

Подібний висновок робить ВС і у постанові від 20.01.2022 р. у справі № 160/6107/19 , де зазначає: якщо суб’єкт господарювання має безумовне право відстрочити погашення зобов’язання протягом як мінімум 12 місяців після звітного періоду, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду, таке зобов’язання підлягає класифікації як непоточне. Тому здається, що, пролонгуючи строк повернення поворотної фіндопо­моги, виданої на рік, підприємство автоматично свою дебіторську заборгованість перетворило із поточної на довгострокову (незалежно від строку, на який відбулася пролонгація).

Але не все так сумно, як здається на перший погляд. Річ у тім, що НП(С)БО 11 та НП(С)БО 10 не містять детальної методики дисконтування. Тому навіть з такими висновками судів щодо класифікації пролонгованої поточної заборгованості у довгострокову говорити про те, що платнику податків обов’язково належить дисконтувати пролонговану заборгованість, зарано.

Аби провести дисконтування, необхідно, щоб у НП(С)БО було чітко закарбовано таку методику. На сьогодні суди (див. постанову ВС від 10.09.2021 р. у справі № 160/6203/20 ) безумовно визнають, що у НП(С)БО, на відміну від міжнародних стандартів фінансової звітності, не встановлено методології щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов’язань. А отже, для дисконтування заборгованості підприємство має її визначати самотужки. Але НП(С)БО не зобов’язують підприємство робити це самостійно. Та й контролюючий орган не має права визначати цю методику і давати вказівки платнику податків (який керується винятково НП(С)БО) щодо методики.

Тому висновуємо, що до появи у НП(С)БО методики оцінки зобов’язань навіть той факт, що видану на 12 місяців БПФД після пролонгації буде визнано довгостроковою, не змушує підприємство проводити її дисконтування. Але щоби цього не робити, напевно, підприємству доведеться йти до суду і доводити свою правоту.

Таким робом, якщо підприємство не бажає цього робити і коштів на повернення БПФД не має, радимо не гратися з пролонгацією заборгованості на рік. Але після закінчення строку дії договору БПФД потрібно, аби позичальник і позикодавець не вдавалися до пролонгації чи інших дій щодо продовження дії такого договору. В цьому разі з метою обліку заборгованість за БПФД стане сумнівною. А її за правилами НП(С)БО дисконтувати не потрібно, навіть попри те, що підприємство-позичальник не повернуло її протягом 2 років.

Тим, хто вже здійснив пролонгацію і “відмотати плівку” назад уже не може, залишається лише звертатися до суду і доводити, що доки НП(С)БО не визначає методики проведення, таку заборгованість дисконтувати не потрібно. А тим, хто цього не доводитиме, варто змиритися і провести дисконтування заборгованості.

Микола ПРОЦЕНКО,
експерт із бухобліку та оподаткування,
м. Львів

#МетодикаБухобліку, #заборгованість, #фіндопомога, #дисконтування