Лист Національної поліції України, Департаменту карного розшуку “Щодо оформлення нестачі юридичною особою транспортного засобу” від 29.06.2017 р. № 14/02/1-5607

За дорученням керівництва Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції у Департаменті карного розшуку розглянуто звернення щодо оформлення нестачі юридичною особою транспортного засобу.

Повідомляємо, що підприємництво як вид господарської діяльності згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України  (далі — ГК України) — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 57 ГК України  установчими документами суб’єкта господарювання визначається склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб’єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб’єктів господарювання відповідно до законодавства (стаття 135 ГК України).

Слід зазначити, що згідно із статтею 145 ГК України  майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов’язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом  та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Суб’єкти господарювання зобов’язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі — Закон), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до статті 10 Закону  інвентаризація активів і зобов’язань проводиться для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (зі змінами), передбачено, що транспортні засоби належать до основних засобів.

Зауважимо, що відсутність майна, в даному випадку транспортного засобу, не позбавляє юридичну особу можливості провести інвентаризацію основних засобів, оскільки саме під час інвентаризації установлюється факт наявності або відсутності активів, що в подальшому забезпечить достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності юридичної особи.

Виходячи з вищевикладеного, розпорядження (в тому числі списання) основними засобами здійснюється юридичною особою, відповідно до вимог Господарського кодексу України , законів України, інших нормативно-правових актів та установчих документів юридичної особи.

Також слід зазначити, що відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Таким чином, інформація про вжиті заходи в процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування є публічною інформацією, оскільки вона отримана і створена органом державної влади (суб’єктом владних повноважень) під час виконання своїх обов’язків, передбачених законодавством України.

Водночас така інформація містить таємницю досудового розслідування, її розголошення може завдати шкоди особі, суспільству і державі.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України  відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Зважаючи на вищевикладене, відомості досудового розслідування, в тому числі про рух кримінального провадження, можуть розголошуватись з дозволу слідчого або прокурора, які залежно від фактичних обставин конкретного кримінального провадження приймають рішення про надання усієї чи частини запитуваної інформації або про відмову в отриманні такої інформації.

Окремо повідомляємо, що відповідь Департаменту карного розшуку має лише роз’яснювальний (інформаційний) характер і не встановлює правових норм.

Перший заступник начальника Департаменту карного розшуку НП  полковник поліції С. ПРУДЧЕНКО