Поезія. “Я з дитинства в ліс лякався йти самотньо…”
Я з дитинства в ліс лякався йти самотньо.
Шиєрізів злих відлякує лише
Вірогідність бути схопленим за сподні.
…В лісі ж — промовчать й дуби про злочин-зшиб.
Під ногами — що́колись було́людиною.
Хробаки пірують, десь дощи́ться сум.
Мають люди берегти себе дитинкою.
…Й не жбурляти в незахищене красу.
— Печериці, підберезник, як здощило —
Йшов, надибав, й лобурню́ угле́дів — ши́ркались,
Прокурор, який на пенсії, з машини
Показав кульочок, повний сироїжками.
А на паску мав прив’язану “волину”*.
— Це травма́т*, — експрокурор в мій погляд кинув.
12.06.2020 р. (“Біля знайденого в лісі тіла людини”)
* Волина, травма́т — револьвери.
Київський поет Євгеній Юхниця
Щодня о 12:00 нове на сайтi
http://www.poetryclub.com.ua/
Надсилайте свої рiзноманiтнi твори!
Продаж книг поета Є. Юхниці