Ненормований робочий день: кому і як установлюють, які пільги існують
У КЗпП немає такого поняття, як ненормований робочий день. Його згадано лишень у ст. 8 Закону про відпустки. Водночас визначення терміна “ненормований робочий день” установлено тільки в Рекомендаціях № 7. Цей самий документ містить і відповіді на запитання, кому встановлюють такий режим роботи і як оплачують. Але про все по черзі.
Ненормований робочий день: характеристика режиму роботи
По суті ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюють окремим категоріям працівників в умовах, коли неможливо нормувати час трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7). На практиці такий режим робочого часу зазвичай запроваджують для працівників, котрим для своєчасного та якісного виконання своїх обов’язків, визначених у трудовому договорі, доводиться іноді працювати понад норму робочого часу. Красномовні приклади працівників, яким установлюють ненормований робочий день — директори, експедитори та водії. Причому що цікаво: необхідність виконання роботи після закінчення нормального робочого дня може випливати як із розпорядження працедавця, так і з власної ініціативи співробітника.
Співробітник із ненормованим днем підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. У нього, як і у решти працівників, 5 або 6денний робочий тиждень, час початку й закінчення роботи, графік перерв тощо. Одначе працедавець не може систематично залучати його до роботи понад установлену тривалість робочого часу, лишень іноді і за виробничої потреби.
Андрій Хусід, консультант газети “Все про бухгалтерський облік”
Список використаних нормативно-правових актів:
1. КЗпП — Кодекс законів про працю України.
2. Закон про відпустки — Закон України “Про відпустки” від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
3. Постанова № 1298 — постанова КМУ “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.02 р. № 1298.
4. Положення № 340 — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України від 07.06.10 р. № 340.
5. Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. № 7.
6. Методрекомендації № 138 — Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.06 р. № 138.
7. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку — Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 р. № 213.
8. Роз’яснення № 4/П-10 — роз’яснення Держкомпраці СРСР та Президії ВЦРПС “Про деякі питання, пов’язані з переведенням робітників і службовців підприємств, установ та організацій на п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями” від 08.04.67 р. № 4/П-10.