Скасовано табу на застосування виробничого методу амортизації
(пп. 1 п. 88, пп. 2 п. 155 р. I Закону № 466, зміни до пп. 138.3.1, новий п. 52 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ)
Як відомо, дотепер абз. 1 пп. 138.3.1 ПКУ передбачав, що під час розрахунку податкової амортизації слід застосовувати ті методи нарахування амортизації, які встановлені національними П(С)БО, крім виробничого.
Коментований Закон № 466 прибрав з абз. 1 пп. 138.3.1 ПКУ приписку “крім виробничого методу”. Звідси висновуємо: із 23.05.2020 р. (дати набрання чинності Законом № 466) виробничий метод нарахування амортизації більше не persona non grata для податково-прибуткових цілей. У зв’язку із цим додатково також уточнено, що для основних засобів (далі — ОЗ), які амортизують виробничим методом, не діють мінімально допустимі строки корисного використання, передбачені пп. 138.3.3 ПКУ. І це, вважаємо, цілком логічна коректива. Адже під час його застосування важко спрогнозувати дотримання мінімально припустимих строків користування.
До речі, під час розрахунку податкової амортизації застосовувати виробничий метод можна навіть до тих об’єктів ОЗ, які на дату зняття заборони на його використання амортизувалися за іншим методом (наприклад, прямолінійним). І щоб такий перехід з одного метода на інший пройшов безболісно, законодавці у новому п. 52 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ закарбували спеціальні правила. Там прописано буквально так: платники податку на прибуток можуть
ухвалити рішення про застосування з II—IV кварталів 2020 року виробничого методу нарахування податкової амортизації до ОЗ, амортизацію яких розпочато за іншим методом. Для цього слід провести інвентаризацію таких об’єктів ОЗ станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 р., у якому ухвалено рішення про застосування виробничого методу.
Якщо під час переведення на “виробничі” рейки буде визначено, що загальна балансова вартість (без урахування переоцінки) ОЗ за даними бухобліку менша за балансову (залишкову) вартість ОЗ, розраховану відповідно до вимог р. III ПКУ, то таку різницю необхідно амортизувати як окремий ОЗ із застосуванням прямолінійного методу протягом 20 податкових (звітних) кварталів та зменшувати на суму такої амортизації фінрезультат до оподаткування за відповідний податковий (звітний) період.
А коли балансова вартість (без урахування переоцінки) ОЗ за даними бухобліку більша, ніж балансова (залишкова) вартість таких ОЗ, розрахована відповідно до вимог р. III ПКУ, то саме останню слід брати за орієнтир та нараховувати на неї податкову амортизацію за виробничим методом.