Чи може українське підприємство оплатити претензії нерезидента за ЗЕДконтрактом
Українське підприємство — постачальник виробляє і відвантажує автомобільні гільзи циліндрів внутрішнього згоряння нерезиденту. В останніх партіях відвантаженого товару іноземний покупець виявив продукцію з дефектами, у результаті чого він змушений організувати суцільну перевірку й вимірювання продукції. А це призведе до чималих трудових і фінансових витрат. Покупець має намір пред’явити рахунок за них, а також за дефектну продукцію.
Чи зможе постачальник оплатити виставлені покупцем рахунки? Чи не призведе це до порушення валютного законодавства України із застосуванням санкцій, пені? Чи можна знизити ціну дефектного товару за вимогою нерезидента?
Запитання з консультаційної лінії
ВІДПОВІДЬ: За загальними правилами, зокрема за ст. 673 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого увідповіднена до умов договору купівлі-продажу. Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. А в разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів її визначають згідно з метою договору або зі звичайним рівнем якості для предмета договору чи загальними критеріями якості.
За ст. 35 Конвенції ООН продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору. Якщо товар не відповідає умовам договору, покупець може зажадати від продавця усунення цієї невідповідності шляхом виправлення, крім випадків, коли це є нерозумним з урахуванням усіх обставин. Себто незалежно від того, чи була вартість уже оплачена, покупець може знизити ціну в тій пропорції, у якій вартість, котру фактично поставлений товар мав на момент поставки, співвідноситься з вартістю, яку на той момент мав би товар, відповідний договору (ст. 50 Конвенції ООН).
Олександра Мірохіна, консультант газети “Все про бухгалтерський облік”
Список використаних
нормативно-правових актів:
1. Конвенція ООН — Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (див. Указ Президії ВР Української РСР “Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 23 серпня 1989 року” від 23.08.89 р. № 7978-XI).
2. Закон № 959 — Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 р. № 959-XII.
3. Закон № 2473 — Закон України “Про валюту і валютні операції” від 21.06.18 р. № 2473-VIII.
4. Інструкція № 7 — Інструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 7.
5. Положення № 2 — Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 2.
6. Положення № 5 — Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 5.