Немає методики — немає дисконтування: новий революційний підхід від ВС

(Коментар до постанови ВС від 28.04.2021 р. у справі № 640/13685/19)

Дисконтування вже набило оскому надто тим, хто провадить бухоблік за нацстандартами. Геть відмовитися від цієї “забави” наче й не можна — зачіпає-бо вона багатьох. Адже вимога відображення в балансі за поточною вартіс­тю стосується навіть банальної довгострокової дебіторської й кредиторської заборгованості, ба більше — навіть безпроцентної (п. 12 НП(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, п. 9 НП(С)БО 11 “Зобов’язання”). А ось інструментів для уніфікованого розрахунку цієї-таки справжньої вартості як не було, так і немає.

У Мінфіну, либонь, просто руки не дійшли роз­робити єдину методику розрахунку. Тому тим, хто провадить бухоблік за вітчизняними канонами, доводиться, потерпаючи від пошуків іншими нацстандартами, немов та курочка, зернятко по зернятку видзьобувати до купи усенькі орієнтири, підказки й правила. Звернутися довелося й до таких близьких і далеких “родичів”, як НП(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, НП(С)БО 13 “Фінансові інструменти”, НП(С)БО 14 “Оренда”, НП(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” та ін. Про це ми докладно оповіли в газеті “Все про бухгалтерський облік” № 89 за 2020 р. на стор. 4, № 1—2 за 2021 р. в електронному додатку на сайті gazeta.vobu.ua, і навіть навели числові приклади дисконтування заборгованості й зобов’язань.

А вони наочно демонструють: результат аж надто залежить від застосовуваної методики й в остаточному підсумку впливає на фінрезультат. У платників податку на прибуток від фінрезультату залежить податкове зобов’язання. Тому методика оцінювання вартості конче потрібна для первинного визнання дебіторки й кредиторки (залежно від їх видів), для надальшого їх оцінювання, а також визначення ставки дисконтування. Без “самодіяльності” можна лишити тільки те, що чітко виписано в нацстандартах. А ваш особистий доробок належить закріпити розпорядженням про облікову політику.

Водночас цілісінька когорта фахівців рекомендувала не винаходити велосипед, а ґрунтуватися на методиці дисконтування, що сформульована в міжнародних стандартах бухобліку, а якщо конкретніше — МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”. Навколо такого підходу згуртувалося чимало послідовників, позаяк він одержав схвалення навіть у вищій судовій інстанції (постанова ВС від 29.07.2020 р. у справі № 640/4003/19*).

Але прорости методології дисконтування за міжнародними стандартами на ниві національного бухобліку, вочевидь, так і не судилося. І все через коментовану постанову ВС від 28.04.2021 р. у справі № 640/13685/19**, яка зробила справжню революцію. Новий вердикт ВС: Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV не надає можливості й правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку через брак правил, установлених нацстандартами. Тим самим ВС “підтяв крила” податківцям, які донарахували дохід за отриманим платником податків кредитом. Вони набралися духу у своїх розрахунках спиратися на методику дисконтування заборгованості за міжнародними стандартами, перевіряючи натомість підприємство, яке веде бухоблік за нацстандартами.

У постанові ВС озвучено ще один не менш революційний висновок: якщо в нацстандартах не виписано методології визначення справедливої та амортизованої вартості фінзобов’язань, то й платник податків визначати її самостійно не мусить. Воістину — мудре і слушне рішення!

Чи означає це, що треба облишити дисконтування й терміново вилучати з облікової політики “самвидав”-методології щодо оцінювання заборгованостей і зобов’язань? Ми б не квапилися так вчиняти. Наразі прогресивне рішення ВС означає лише те, що податківцям буде набагато складніше обстоювати в судах свої розрахунки. А це, погодьтеся, розширює кругозір своїх власних методик, які здатні дещо м’якіше позначитися на фінрезультаті, аніж нав’язані податківцями.

Олена КОВАЛЕНКО,
CAP, консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”

#бухоблік, #дисконтування