ЄДИНИЙ АКЦИЗ НА ПАЛЬНЕ: ПРОГНОЗ УРІВНЯННЯ ПОДАТКУ НА ГАЗ ТА БЕНЗИН В УКРАЇНІ, або Чи є вихід із глухого кута акцизу

Інформація щодо збалансування ставок акцизного податку на пальне вже поширилася соцмережами й збагатилася на міфи. Про підвищення ефективності нафтопереробної промисловості та потребу системних рішень на загальнодержавному рівні говоримо сьогодні з одним із розробників законопроєкту “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо збалансованості ставок акцизного податку на пальне” (законопроєкт № 4098-1 від 18.09.2020 р.), народним депутатом України Олексієм Ковальовим.

Олексію Івановичу, чим обумовлено необхідність урівняння акцизу на газ та бензин в Україні?

О.І.: Радше, за правильне сказати, що є проблема з конкурентоспроможністю виробленого в Україні бензину. За поточних роздрібних цін на бензин для кінцевого споживача газ як пальне значно привабливіший. Відмовитися або скоротити обсяги виробництва бензину вітчизняні НПЗ (прим. ред. — Укргазнафта) не можуть через технологічні причини, тому об’єм споживання бензину щороку зменшується на користь газу. Зниження акцизу на бензин дасть змогу здешевити його собівартість і призведе до зменшення роздрібних цін на нього. За тієї самої ставки акцизу на газ бензин набагато більше цікавитиме споживачів, тоді як установлення ГБО “новими” з них вимагатиме інвестицій в обладнання. Зменшення роздрібних цін на бензин за здешевлення акцизу із 213 до 139,5 євро має стимулювати зростання обсягів споживання бензину передусім вітчизняного виробництва.

Якщо говорити про баланс ринку нафтопродуктів України, то за 10 років споживання бензину в нашій країні суттєво скоротилося.

Одначе ми бачимо, що зниження обсягів споживання бензину за період із 2008 до 2014 рр. майже вдвічі (із 5,727 до 2,457 млн т) практично не пов’язано зі зростанням постачання газу (із 741 до 969 т).

Чи справді ставки акцизу на бензин і дизельне паливо в Україні нижче, ніж в інших державах, скажімо у сусідів, наприклад у Білорусі?

О.І.: У Білорусі, з 1 березня 2020 року ставки на нафтопродукти збільшилися. Ставка акцизу на автобензин, що не відповідає класу 5, становила 481,08 біл. руб. (215,33 дол. США за курсом Національного банку Білорусі) за 1 т; на бензин класу 5 — 298,59 біл. руб. (133,65 дол. США, 1 дол. — 2,2342 біл. руб.) за 1 т; на дизпаливо, що не відповідає класу 5, — 233,05 біл. руб. (104,3 дол. США) за 1 т; на дизпаливо класу 5 — 184,33 біл. руб. (82,5 дол. США) за 1 т¹.

Отже, ставки на бензин і дизпаливо (автобензин класу 5, а в Україні законодавчо закріплено не нижче 5 класу), у Білорусі менші, ніж в Україні.

На Вашу думку, чи дисбаланс між податками на бензин і зріджений газ збільшує залежність країни від постачань із Росії?

О.І.: Звісно, дисбаланс податків існує. У разі зростання споживання газу з меншою складовою акцизу й зниження споживання бензину з більшим акцизом надходження до бюджету скорочуються.

Із 2013 до 2019 рр. споживання зрідженого газу зросло на 115%, дизпалива — на 17%, тоді як використання бензину поменшало на 43%². Зниження бо ставки акцизу на бензин покликано скоригувати цей дисбаланс і збільшити надходження.

Щодо залежності від імпорту загалом припасування лише до Росії тут не простежується. Російська Федерація, як і Білорусь, а також Казахстан, логістично найдоступніші ринки імпорту нафтопродуктів. Інакше кажучи, проб­лема імпортозалежності існуватиме завжди, допоки вітчизняні НПЗ не модернізуються й не збільшать виробництва дизпалива. За наявності дефіциту ринку споживання він завжди буде заповнений.

Якщо акциз на бензин і дизпаливо зросте, від цього можуть постраждати виробники сільгосппродукції. Адже підвищення цін на пальне негативно позначається на рентабельності сільгоспвиробництва і, безумовно, погіршує його стан. Ваша думка.

О.І.: Аграрні компанії та промислові підприємства (насамперед Укрзалізниця) — це великі споживачі дизпалива й, зокрема бензину. Зростання акцизу на дизпаливо неминуче призведе до збільшення оптових цін і, відповідно, подорожчання всіх сільськогосподарських та інших товарів споживання через підвищення вартості транспортної складової.

Наразі частка вітчизняних виробників на ринку дизпалива становить близько 20%, а решта — імпортується з­за кордону. Радикально збільшити своє виробництво, з погляду експертів, вони не можуть. Скажіть, будь ласка, чи врахована така непроста ситуація в законопроєкті?

О.І.: Як уже сказано, ситуації зі збільшенням вітчизняного виробництва дизпалива можна зарадити лише через модернізацію українських НПЗ. Частково, позаяк запропоноване зниження ставки на бензин розширить поле для маневру в зростанні реалізації бензину, більшій рентабельності його виробництва і, як наслідок, можливості модернізації НПЗ. Однак питання модернізації має, ймовірніше, не податковий, а інвестиційних характер.

Як у ситуації, що склалася, зростуть ціни на газ і бензин для пересічних авто­любителів?

О.І.: У разі підвищення ставки акцизу на газ із 52 до 139 євро, роздрібні ціни на нього зростуть у середньому на 3,30 грн/л (наприклад, ціна на АЗС “Укртатнафта” близько 15,25 грн/л). А якщо знизяться ставки акцизу на бензин із 213,5 до 139 євро, то зменшаться й роздрібні ціни — у середньому на 3 грн/л (скажімо, ціна на АЗС “Укртатнафта” орієнтовно 18 грн/л).

Олексію Івановичу, декілька слів читачам нашої газети!

О.І.: Наразі виникла нагальна потреба впровадити систему збалансованого акцизного оподаткування всіх енергопродуктів. А нашим авто­любителям традиційно бажаю ні цвяха, ні жезла!

Дякуємо Вам за розмову. Упевнені в тому, що ухвалення законопроєкту стане наріжним каменем системних змін у галузі.