Чайові у ресторанному рахунку: чи буде дохід у відрядженого працівника
Працівник повернувся з відрядження й долучив до авансового звіту чек із ресторану, до якого включено чайові (10% вартості).
Чи потрібно суму чайових обкладати податком на доходи і військовим збором?
Запитання з консультаційної лінії
ВІДПОВІДЬ: Це зовсім не обов’язково, але така відповідь потребує обґрунтувань.
Одразу звернемося до пп. 170.9.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) — усі аргументи в ньому. Зокрема, він рече, що включаються до оподатковуваного доходу фізособи вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми чайових, за винятком випадків, коли суми таких чайових включено до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.
Звідси випливає, що уникнути утримання податку на доходи та військового збору можуть лише суми чайових, сплачені працівником суто у закордонному відрядженні. Якщо будь-який український ресторан раптом почне зазначати у своїх чеках чайові (завважимо, що чинним законодавством таке зобов’язання для рестораторів не передбачено й у практиці громадського харчування практично не зустрічається), то для відрядженого працівника вони перетворяться на оподатковуваний дохід. Одначе не поспішатимемо з висновками.
У пп. 170.9.1 ПКУ, окрім іншого, також закарбовано: до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), здійснені у зв’язку з таким відрядженням. На території України гранична сума неоподатковуваних добових має не перевищувати 0,1 розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (тобто в 2021 р. 600 грн на день), а для відряджень за кордон — не вище 80 євро за кожен календарний день відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Нацбанком, в розрахунку за кожен такий день.
Напевно, наші читачі вже здогадались, до чого ми ведемо. Але приклад все ж таки буде красномовнішим.
Приклад. Працівник виїхав у службове відрядження до Валенсії (Іспанія) на 5 днів, отримавши аванс у розмірі 900 євро, з суми якого на покриття добових витрат йому належало 400 євро. На харчування працівник витрачав 50 євро щоденно, при цьому до вечері завжди замовляв келих вина вартістю 5 євро, а в останній день відрядження на радощах, що повертається додому, нагородив офіціанта чайовими у сумі 10 євро, які у рахунку ресторану були відсутні, та ще й викурив кубинську сигару вартістю 25 євро. Також працівник двічі відвідав кінотеатр, сплативши за квитки 20 євро, та придбав у сувенірній крамниці традиційне іспанське віяло дружині у подарунок за 15 євро. Отже, з виданих на добові витрати 400 євро він витратив 345 євро і на руках у працівника залишилося 55 євро.
Якщо дотримуватися норми пп. 170.9.1 ПКУ, відповідно до якої вартість алкоголю, тютюну, незаконні чайових та плата за видовищні заходи включаються до складу оподатковуваного доходу фізособи, то легко підрахувати, що наш умовний відряджений працівник напив-накурив-нарозважався на суму 95 євро. А купівля віяла дружині за рахунок підприємства, на думку пересічного роботодавця, — це взагалі нахабство.
Проте тут є велике АЛЕ. Навіщо доповідати про склад своїх добових витрат роботодавцю, якщо навіть законодавець не просить підтверджувати їх документально? Адже, якщо чайові, вино за вечерею, квитки до кінотеатру і подарунок дружині вписуються у суму виданих добових, про це годі й говорити. Навіть залишок добових (за його фактичної наявності) працівник має право залишити собі і нікому про нього анічичирк. Складаючи авансовий звіт, він має лише зафіксувати суму добових одним рядком, та й усе. Те саме стосується і добових під час відряджень Україною.
Резюме: знання (у т.ч. про добові) — це сила, а на додачу ще й відсутність податку на доходи разом із військовим збором.
Олеся ДЕЙНЕКА, консультант газети
“Все про бухгалтерський облік”
#відрядження, #дохід, #аванс, #ТрудовіВідносини