Робочий час на підприємстві: встановлюємо норму

Один із ключових показників, на який спираються в праце­зарплатних питаннях, — тривалість робочого часу. Якою може бути нормальна тривалість робочого часу, як її закріплюють у документах, яке практичне застосування має цей показник — ці та інші питання ми розібрали в поданій статті.

Поняття робочого часу

Цілком очевидно, що під робочим часом слід розуміти час, упродовж якого співробітник повинен виконувати свої посадові/робочі обов’язки. Задля захисту інтересів найманих працівників обсяг робочого часу обмежений і має бути закріплений документально — це передбачає КЗпП. 

Уточнимо: перерву для відпочинку та харчування (так звану обідню перерву) до робочого часу не включають — ч. 1 ст. 66 КЗпП. А ось перерви для обігріву та відпочинку, за ст. 168 КЗпП (для тих, хто працює в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та ін.), а також перерви для годування дитини, за ст. 183 КЗпП, навпаки, входять до робочого часу. Також майте на увазі, що до робочого часу потрібно включати і час “перезмінки” — коли один працівник здає, а інший приймає зміну — адже в ході такої процедури кожен із них виконує свої обов’язки. Та й для водіїв є певні періоди, які також входять до робочого часу, хоча в цей період вони не керують автівкою (див. деталі в газеті “Все про бухгалтерський облік” № 115 за 2019 рік, стор. 22).

Олена Власенко,
консультант газети “Все про бухгалтерський облік”