Стажування водія відбувається не до, а після оформлення трудових відносин
Від редакції
Документ до консультації
Верховний Суд
Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року м. Київ справа № 0540/9431/18-а
<…>
11. Частиною 1 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
12. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
13. Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади
з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
14. Отже, нормами частин 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов’язується виникнення трудових правовідносин, — укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи.
15. За змістом абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
16. Відтак, за правилами КЗпП України, допуск працівника до роботи без укладення трудового договору забороняється і порушення цієї заборони тягне за собою відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які використовують відповідну найману працю, у вигляді штрафу, в розмірі, встановленому частиною 2 статті 265 КЗпП України.
17. При цьому логіко-граматичне тлумачення норми статті 24 КЗпП України дає підстави для висновку, що порушення вимог частини 3 цієї статті матиме місце за умови встановлення факту неукладення трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови фактичного виконання працівником трудових функцій.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій на час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виконували роботу водіїв на автобусних маршрутах № 5, № 2 в м. Покровськ, що обслуговуються ФОП ОСОБА_1.
19. У свою чергу, за статтею 16 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі — Закон № 2344-III) до персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов’язані з перевезеннями. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
20. Згідно з частиною 1 статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
21. На виконання в тому числі статті 34 Закону № 2344-III розроблено Порядок № 975, яким визначено види інструктажів, строки проведення інструктажів та стажування (пункти 1.1—1.2 цього Порядку).
22. Пунктом 3.2 Порядку № 975 в якості одного з видів стажування передбачено стажування, що проводиться з водіями, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів А, В, С чи D, але які протягом 12 і більше місяців до прийняття на відповідну роботу не працювали водіями або приймаються на роботу водіями вперше. Такі водії допускаються до керування КТЗ після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.
23. Пунктом 3.4 Порядку № 975 для водіїв, перелічених
у пунктах 3.2 та 3.3 цього Порядку, визначено, що стажування є обов’язковим при прийнятті їх на роботу.
24. Пунктом 3.12 Порядку № 975 встановлено, що після закінчення стажування чи контрольної поїздки за поданням водія-інструктора приймається рішення про допуск водія до роботи, про що робиться відповідний запис у листі стажування.
25. Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що стажування водіїв у порядку, визначеному пунктом 3.2 Порядку № 975, проводиться виключно у разі прийняття їх на роботу, тобто після оформлення трудових відносин, але до моменту фактичного допуску до роботи у вигляді керування колісним транспортним засобом. Стажування водіїв, як передумова для подальшого укладення з ними трудового договору, Порядком № 975 не передбачена, оскільки норми даного Порядку встановлюють єдиний наслідок закінчення стажування — прийняття рішення про допуск водія до роботи. Тому стажування водіїв до укладення з ними трудового договору свідчить про недотримання особою, яка використовує їх найману працю, вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.
26. У зв’язку з цим навіть попри надання позивачем для відповідача і до суду доказів на підтвердження проходження стажування водіями ОСОБА_4, ОСОБА_5, в суду апеляційної інстанції не було підстав стверджувати про те, що позивачем було оформлено трудові договори з цими працівниками станом на час проведення інспекційного відвідування.
<…>
#ТрудовіСпори, #ТрудовіВідносини