Штраф за неоформленого працівника: за одне порушення підприємця штрафують один раз
Від редакції
Документ до консультації
Верховний Суд
Постанова
іменем України
22 квітня 2019 року м. Київ справа № 806/2143/18
<…>
Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” від 28 грудня 2014 року.
Вищезазначений Закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкцій для роботодавців — юридичних та фізичних осіб — підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб’єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Однак у разі притягнення до відповідальності фізичної особи — підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб’єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з’ясувати, чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП, до одного виду.
Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.
Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:
(а) мету відповідальності — покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;
(б) характер шкоди — шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;
(в) вид стягнення — фінансова санкція у виді штрафу;
(г) суб’єкт, який притягує до відповідальності, — державний орган;
(д) джерело сплати — штраф зараховується до державного бюджету.
Водночас положення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: “фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)”, а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача, — ідентичні.
Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб’єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України, так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності, як адміністративна відповідальність.
Застосовуючи ці підходи, суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця ОСОБА_2 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Овруцького районного суду Житомирської області у справі № 286/912/18, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Накладення на ОСОБА_2 штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу № ЖИ58/ЖТ823/28/АВ/П/ПТ/ТДФС від 10 квітня 2018 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанова Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу № ЖИ58/ЖТ823/28/АВ/П/ПТ/ТДФС від 10 квітня
2018 року підлягає скасуванню.
<…>
#ТрудовіСпори, #штраф