Проводимо тест на знецінення нефінансових активів

Перевірка активів на знецінення — неодмінний етап підготовки фінансової звітності за 2020 рік практично для всіх підприємств. Її проведення вимагає регламентованих процедур і обґрунтованої методики. У статті ми розкрили основні моменти тестування на знецінення певного нефінансового активу.

Що тестуємо

Перевірку на знецінення нефінансових активів установлює МСБО (IAS) 36 “Зменшення корисності активів”. Їх застосовують для обліку знецінення всіх активів, окрім:

• запасів (МСБО (IAS) 2 “Запаси”);
• контрактів і активів, що виникли внаслідок витрат на одержання або виконання контракту (МСФЗ (IFRS) 15 “Дохід від договорів із клієнтами”);
• відтермінованих податкових активів (МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток”);
• активів, що виникли в результаті програм виплат працівникам (МСБО (IAS) 19 “Виплати працівникам”);
• інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю (МСБО (IAS) 40 “Інвестиційна нерухомість”);
• біоактивів, пов’язаних із сільгоспдіяльністю, що оцінюється за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на вибуття (МСБО (IAS) 41 “Сільське господарство”);
• відтермінованих витрат на придбання, а також нематеріальних активів, що виникають у результаті визначених контрактом прав страховика (МСФЗ (IFRS) 4 “Страхові контракти”);
• непоточних активів (ліквідаційних груп), класифікованих як утримувані для продажу (МСФЗ (IFRS) 5 “Непоточні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність”);
• фінансових активів (МСФЗ (IFRS) 9 “Фінансові інструменти”). Однак МСБО 36 діє щодо фінансових активів, класифікованих як дочірні та асоці­йовані підприємства, спільна діяльність.