Про базу оподаткування для доходів, отриманих від госпдіяльності, та внесення змін до призначення платежу виконаного платіжного доручення

17 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003363 за позовом фізичної особи — підприємця до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Обставини справи

Контролюючий орган зробив висновки про податкові правопорушення платника на підставі платіжних доручень, оскільки не було надано доказів загального оподаткованого доходу і витрат, пов’язаних з його господарською діяльністю, зокрема, договорів про надання поворотної безвідсоткової допомоги, доказів отримання доходу як післяплати за відвантажений товар і реєстрації відповідних податкових накладних за первинним відавантаженням товару. Проведеною перевіркою було встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. На підставі виявлених порушень були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 6 лютого 2020 року відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган правомірно донарахував грошові зобов’язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки платник не надав доказів, — відомостей з книги обліку доходів та витрат і задекларованого розміру загального оподаткованого доходу і витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, — що унеможливлює визначення чистого доходу.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2020 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнано протиправними та скасовано прийняті рішення. У решті рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платник правомірно змінив волевиявлення у розпорядженні коштами у межах господарської діяльності між ним та контрагентом шляхом надіслання листів, оскільки суми коштів у платіжних дорученнях відповідали сумам коштів, визначених у договорах про надання бєзвідсоткової фінансової допомоги.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін.

Оцінка суду

Чистий оподатковуваний дохід є базою оподаткування для доходів, отриманих від прова­дження господарської діяльності, не лише для обчислення податку на доходи фізичних осіб, а й для єдиного внеску та військового збору.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить лише платнику, тобто особі, який здійснює відповідний платіж. Якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”). З моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов’язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим.

Уточнення інформації, вказаної у реквізиті “Призначення платежу” виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 1.З80.2019.00ЗЗ6З можна ознайомитися за посиланням.

#доходи, #ПлатіжнеДоручення, #ЄдинийВнесок