Про виконання обов’язку зі сплати ЄСВ, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення від виконання цих обов’язків
З 13 лютого 2020 року платник має виконувати обов’язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення від виконання обов’язків, установлених статтею 6 цього Закону.
12 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу платника на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 360/286/21 за позовом платника до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування та зобов’язання податкового органу внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Обставини справи
Платник звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Луганській області щодо визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування та зобов’язання податкового органу внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Відповідач здійснював нарахування позивачеві єдиного внеску за період березень-травень 2020 року з урахуванням положень Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
Спірна вимога про сплату боргу була сформована 2 вересня 2020 року, а спірну вимогу було прийнято після 13 лютого 2020 року.
Рішенням суду першої інстанції було задоволено позов, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату позивачем заборгованості за єдиним внеском на загальнодержавне соціальне страхування та зобов’язано податковий орган внести зміни до інтегрованої картки платників шляхом виключення суми заборгованості.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач був звільнений від виконання зобов’язань платника єдиного внеску з і кварталу 2015 року по IV квартал 2019 року включно, а орган доходів і зборів за цей період не мав повноважень формувати та направляти вимогу про сплату боргу.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі. Суд керувався тим, що позивач з 13 лютого 2020 року мав виконувати обов’язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення позивача від виконання обов’язків, установлених частиною другою статті 6 цього Закону.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач указав, що Закон України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” було застосовано до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто його норми були зворотно застосовані.
Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін.
Оцінка суду
Ураховуючи принцип зворотної дії нормативних актів у часі, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, на час формування спірної вимоги про сплату боргу втратила чинність норма, яка тимчасово звільняла від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” щодо своєчасного повнообсяжного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Тому з 13 лютого 2020 року платник має виконувати обов’язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який на час формування спірної вимоги не містив положень щодо звільнення від виконання обов’язків, установлених статтею 6 цього Закону.
Правомірною є спірна вимога за несвоєчасну сплату єдиного внеску та заборгованості за 2015—2020 роки, оскільки платник був звільнений від обов’язків зі сплати єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та сплати у період з 14 квітня 2014 року до 12 лютого 2020 року.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 360/286/21
можна ознайомитися за посиланням.
#ЄСВ