Про презумпцію добросовісності платника податків

27 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2020 року у справі № 200/5932/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь-Курахове” до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи

За результатами перевірки платника податковий орган установив такі порушення, як-от: завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; завищення суми від’ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку; порушення термінів реєстрації податкових накладних на дату виникнення податкових зобов’язань. Контролюючий орган указав, що господарські операції платника з його контрагентами мали фіктивний характер і що такі господарські операції не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду, частково задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про реальність здійснен­ня господарських операцій з придбання товарів (послуг) в межах господарської діяльності суб’єктів господарювання, оплати їхньої вартості, правомірності формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення — без змін.

Оцінка суду

Подавши до контролюючого органу всі передбачені законодавством первинні документи, оформлені належним чином, платник може отримати податкову вигоду лише у тому разі, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей у таких документах.

Чинне законодавство не узалежнює умову виникнення податкових зобов’язань платника від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання/неподання податкової звітності.

Вирішуючи податкові спори, суд керується презумпцією добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, а також достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності. Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 200/5932/19-а
можна ознайомитися за посиланням.

#ПодатковіСпори, #ПДВ