ІПК ДПСУ “Щодо оподаткування ПДВ неустойки” від 07.04.2023 р.№ 842/ІПК/99-00-21-03-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо включення до бази оподаткування неустойки та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як викладено в зверненні, платник податку є балансоутримувачем державного майна (приміщень), яке наймодавець передав в оренду (найм). У зв’язку із заборгованістю зі сплати наймачем орендної плати договір оренди (найму) зазначеного майна припинено. За невиконання обов’язку щодо повернення орендованого майна наймачеві відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування за час прострочення.
Ураховуючи викладене вище, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо включення до бази обкладення ПДВ суми неустойки, що нараховується наймачеві за невиконання обов’язку щодо повернення орендованого майна.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, встановлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються винятково для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. Якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються в ПКУ і не визначаються ним, вживаються у значенні, встановленому іншими законами.
Відносини найму (оренди) регулюються главою 58 (статті 759—786) Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Згідно зі статтею 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляють плату, розмір якої встановлюють договором найму (стаття 762 ЦКУ).
Договір найму укладають на строк, встановлений договором (стаття 763 ЦКУ).
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за браком заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на раніше встановлений ним строк (стаття 764 ЦКУ).
У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому її одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (стаття 785 ЦКУ).
Правові основи обкладення ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами “а” і “б” пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Під постачанням послуг розуміють будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передання права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (окрім акцизного податку, який нараховують відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляють із вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (окрім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості не включають сум неустойки (штрафів та/або пені), 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат, компенсації шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримано платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
З огляду на викладене та виходячи з аналізу норм ПКУ й інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису запитання та фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє: визначаючи порядок оподаткування здійснюваних операцій, платники податку повинні керуватися одним з основних принципів бухгалтерського обліку — превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Об’єктом обкладення ПДВ є операції з постачання товарів/послуг. Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ сума неустойки, яку наймодавець нараховує наймачу за невиконання обов’язку щодо повернення орендованого майна, не включається до бази обкладення ПДВ.
Проте, якщо наймодавець після припинення договору оренди (найму) припиняє нарахування орендної плати, тоді як наймач продовжує користуватися об’єктом оренди (найму), то фактично надання наймодавцем послуги з оренди в цьому випадку не припиняється, однак з моменту припинення нарахування орендної плати така послуга починає постачатися безоплатно.
Операція з надання такої послуги згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ та з урахуванням норм підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ є об’єктом обкладення ПДВ. За такою операцією наймодавець зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, яка не може бути нижчою за звичайні ціни.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому її надано.
#ПДВ