Як громаді оформити відумерлу спадщину у комунальну власність: експертне роз’яснення
Відповідно до частини першої ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визнання спадщини відумерлою — одна з підстав виникнення права комунальної власності територіальної громади. Визнання спадщини відумерлою та її перехід до комунальної власності територіальної громади не автоматичний і потребує від органів місцевого самоврядування вжиття певних заходів, основний з яких — звернення до суду з відповідною заявою. Про порядок та особливості подання такої заяви йтиметься у публікації, підготовленій експертами Проєкту USAID “ГОВЕРЛА”.
Частина перша ст. 1277 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначає обов’язок (а не право) органів місцевого самоврядування за наявності підстав, визначених цією статтею (див. табл. 1), подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
| № з/п | Підстави визнання спадщини відумерлою |
| 1 | Відсутність спадкоємців за заповітом і за законом Цей факт визначається на дату подання заяви про визнання спадщини відумерлою |
| 2 | Усунення спадкоємців від права на спадкування Випадки такого усунення визначено у ст. 1224 ЦКУ |
| 3 | Неприйняття спадкоємцями спадщини Згідно з частиною першою ст. 1272 ЦКУ спадкоємець, який протягом встановленого ст. 1270 цього Кодексу строку (впродовж 6 місяців, що починають відлік із моменту відкриття спадщини) не подав заяви про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її |
| 4 | Відмова спадкоємців від прийняття спадщини Відповідно до частини першої ст. 1273 ЦКУ відмова від прийняття спадщини можлива лише протягом строку, встановленого для її прийняття. Такий строк визначено у ст. 1270 цього Кодексу (протягом 6 місяців, що починають відлік із моменту відкриття спадщини) |
Важливо! Зазначений перелік підстав — виключний.
Цю категорію справ розглядають у порядку окремого провадження відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПКУ). Це пояснюється тим, що у згаданій категорії справ немає спору про право, що вирішується через позовне провадження, зокрема, спору між спадкоємцями. За наявності такого спору згідно з частиною шостою ст. 294 ЦПКУ суд залишає заяву про визнання спадщини відумерлою без розгляду.
Довідково
Відповідно до частини першої ст. 293 ЦПКУ окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в якому розглядають цивільні справи про підтвердження наявності або ненаявності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи ненаявності неспірних прав.
Заявником у справах про визнання спадщини відумерлою відповідно до частини першої ст. 1277 ЦКУ є орган місцевого самоврядування. Таку заяву подають до суду потому як спливе один рік із дати відкриття спадщини:
1) за місцем відкриття спадщини;
2) якщо до спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням.
Заяву подають за наявності підстав, зазначених у табл. 1. Її зміст має відповідати положенням ст. 335 ЦПКУ (див. табл. 2).
| № з/п | Відомості, що зазначають у заяві відповідно до ст. 335 ЦПКУ | Приклад/Обґрунтування |
| 1 | Час і місце відкриття спадщини | Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою (ст. 1220 ЦКУ). Зазначені відомості підтверджують копією актового запису про смерть. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на цей момент визначають, зокрема, склад спадщини, коло спадкоємців, матеріальний закон, який застосовуватимуть до спадкових відносин. Місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів (ст. 1221 ЦКУ) |
| 2 | Майно, що становить спадщину | Квартира, адреса ________, належала на праві власності ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Первомайською державною нотаріальною конторою від 04.07.1992 р., реєстровий № 2-1565. Зазначене підтверджено інформацією від 25.01.2023 р. КП "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації" |
| 3 | Докази, що свідчать про належність цього майна спадкодавцю | |
| 4 | Про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття | Спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_1 не заводили, що підтверджується відомостями зі спадкового реєстру. Із довідки голови вуличного комітету від 22.03.2023 р. вбачається, що особами, які проживають по сусідству із зазначеним домогосподарством, зафіксовано відсутність осіб, які мешкали чи дбали про його благоустрій, у період з 15.03.2003 р. й донині |
Окремо необхідно зазначити, що коли спадщину було відкрито, проте ніким зі спадкоємців не прийнято у визначений нижче період, застосовують такі норми:
- до 1 липня 2003 р. — положення частини першої ст. 555 ЦК УРСР;
- після 1 липня 2003 р. — положення ст. 1277 ЦКУ.
Тобто судом у задоволенні заяв щодо визнання відумерлою спадщини згідно з ЦКУ, яку відкрито до 01.07.2003 р., буде відмовлено. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2021 р. У справі № 671/22/19 та від 17.06.2021 р. У справі № 128/3361/16-ц.
Довідково
У Цивільному кодексі УРСР законодавець, на відміну від ЦКУ та наявності конструкції “відумерла спадщина”, передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава за наявності юридичних фактів, визначених у пунктах 1—5 частини першої ст. 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину й не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то якщо спадкоємці за законом або за заповітом не приймали спадщини або відмовилися від неї, вона вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій ст. 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави та був строк у шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то положення абзацу другого п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ може застосовуватися тільки, якщо спадщину відкрито після 1 липня 2003 р., проте не прийнято ніким зі спадкоємців, які мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, встановлений частиною другою ст. 1277 ЦКУ та в абзаці 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, може підлягати обчисленню починаючи не раніше ніж із 1 липня 2003 р. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19.
Згідно із частиною третьою ст. 1277 ЦКУ суб’єктом права на відумерлу спадщину є територіальна громада за місцезнаходженням нерухомого майна, а якщо нерухомого майна немає — за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Тому вимоги у заяві про визнання спадщини відумерлою варто сформулювати ось так.
Спадщина, яку суд визнав відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а якщо нерухомого майна немає — за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення суду, що набуло чинності щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є підставою для державної реєстрації.
Важливо! Попереднім етапом підготовки подання органом місцевого самоврядування заяви до суду є виявлення майна, щодо якого можливе визнання спадщини відумерлою, та підготовка належних доказів. Законодавством не визначено способу та порядку дій органів місцевого самоврядування для виявлення та обліку такого майна. Тому органи місцевого самоврядування та їх посадові особи можуть затвердити відповідний акт локального характеру, який регулюватиме взаємодію виконавчих органів, інших структурних підрозділів, комунальних підприємств, установ та організацій місцевої ради під час здійснення заходів щодо визнання спадщини відумерлою.
Проєкт такого акта локального характеру розроблено експертами Проєкту “ГОВЕРЛА”, в якому визначено засади та механізм взаємодії виконавчих органів, інших структурних підрозділів, комунальних підприємств, установ та організацій, старост сільської/селищної/міської ради щодо визнання спадщини відумерлою, зокрема:
1) збір, перевірка та аналіз інформації про майно, щодо якого можливе віднесення спадщини до відумерлої;
2) ведення обліку такого майна;
3) порядок досудового захисту прав та інтересів територіальної громади;
4) державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого та рухомого майна, визнані відумерлою спадщиною, та ін.
Щодо питань прийняття відповідного акта локального характеру експерти Проєкту USAID “ГОВЕРЛА” готові надати підтримку органам місцевого самоврядування, для отримання якої можна звертатися на електронну пошту: olena_hulenko@hoverla.com
Джерело: Проєкт USAID “ГОВЕРЛА”,
decentralization.ua