Угода між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом

УГОДА
між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 29.06.2022

ДАТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНОЮ: 16.09.2022*

ДАТА НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 05.12.2022

УКРАЇНА

з однієї сторони, та ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, далі зазначений також як “Союз”,

з іншої сторони, іменовані надалі окремо “Сторона”, а разом — “Сторони”,

УСВІДОМЛЮЮЧИ значні збої, з якими зіткнувся транспортний сектор України внаслідок загарбницької війни Росії проти України,

ВИЗНАЮЧИ неможливість використання звичних транспортних маршрутів у регіоні та наявність нагальної потреби у забезпеченні ланцюгів постачання та продовольчої безпеки шляхом використання альтернативних шляхів транспортування автомобільним транспортом, зокрема, для перевезення зерна, палива, продуктів харчування та інших товарів з України до Союзу,

ПРАГНУЧИ підтримувати українське суспільство та економіку, дозволяючи операторам автомобільних перевезень Союзу та України здійснювати вантажні перевезення до та через територію України до Союзу та навпаки, за необхідністю,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що чинна система, заснована на обмеженій кількості дозволів держав-членів, не забезпечує необхідної гнучкості для збільшення українськими операторами автомобільних перевезень своєї діяльності з Союзом та через його територію,

ВИРІШУЮЧИ забезпечити на майбутнє, щоб умови доступу до ринку автомобільних вантажних перевезень між Сторонами, які наразі доступні для операторів автомобільних перевезень, заснованих в будь-якій із Сторін, у будь-якому випадку не були більш обмежуючими порівняно з існуючою ситуацією,

ВИРІШУЮЧИ допомогти українській економіці шляхом лібералізації транзитних та двосторонніх міжнародних перевезень між Україною та Союзом, з метою забезпечення необхідного транспортування вантажів та надання однакових взаємних прав обом Сторонам на здійснення транзитних та двосторонніх міжнародних перевезень між цими територіями,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що стаття 136 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі — Угода про асоціацію) передбачає скоординовану та поступову лібералізацію перевезень між Сторонами та зазначає, що умови для цього мають вирішуватися спеціальними угодами про автомобільний транспорт,

БАЖАЮЧИ підпорядкувати положення цієї Угоди розділу про врегулювання спорів Угоди про асоціацію,

БАЖАЮЧИ підтримати українських водіїв та полегшити застосування їхніх навичок та знань шляхом створення умов, що дозволять їм продовжувати використовувати свої існуючі українські посвідчення водія та сертифікати професійної компетентності,

УСВІДОМЛЮЮЧИ неможливість передбачити тривалість впливу російської загарбницької війни на транспортний сектор та інфраструктуру України, через що Сторони, не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії цієї Угоди, проведуть консультації в рамках Спільного Комітету з метою оцінки необхідності її продовження,

ВИЗНАЮЧИ, що Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), гарантуватиме, що транспортні операції в рамках цієї Угоди поважатимуть умови праці водіїв, чесну конкуренцію та не ставитимуть під загрозу безпеку дорожнього руху,

ДОМОВИЛИСЯ ПРО НАСТУПНЕ:

Стаття 1. Цілі

(1) Метою цієї Угоди є тимчасове полегшення автомобільних вантажних перевезень між Європейським Союзом та Україною, а також транзитом через їх території, шляхом надання додаткових прав на транзит та перевезення вантажів між Сторонами операторам, зареєстрованим в одній із Сторін, у зв’язку з наслідками загарбницької війни Росії проти України та значними збоями у роботі всіх видів транспорту в країні.

(2) Ця Угода також включає заходи щодо спрощення визнання водійських документів.

(3) Ця Угода не тлумачиться як така, що зменшує або іншим способом обмежує умови доступу до ринку міжнародних автомобільних перевезень між Сторонами, порівняно з ситуацією, що склалася за день до набрання чинності цією Угодою.

Стаття 2. Сфера застосування

(1) Ця Угода поширюється на транзитні та міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом між Сторонами за найм, або за плату, або за власний рахунок і не порушує правил, встановлених багатосторонньою системою квот Європейською Конференцією Міністрів Транспорту у рамках Міжнародного транспортного форуму. Перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах держави-члена Європейського Союзу або між державами-членами Європейського Союзу не підпадає під дію цієї Угоди. Транзит через територію іншої Сторони для перевезення вантажів між третіми країнами не підпадає під дію цієї Угоди.

(2) Ця Угода також містить певні конкретні положення щодо водійських документів.

Стаття 3. Визначення термінів

Для цілей цієї Угоди застосовуються наступні визначення:

(1) “сторона заснування” означає одну із Сторін, в якій заснований оператор автомобільних перевезень;

(2) “оператор автомобільних перевезень” означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка займається перевезенням вантажів з комерційною метою, що створена в одній із Сторін відповідно до закону цієї Сторони та уповноважена цією ж Стороною здійснювати міжнародні перевезення вантажів за найм, за плату або за власний рахунок за допомогою автомобільних транспортних засобів або комбінацій транспортних засобів;

(3) “транспортний засіб” означає автомобільний транспортний засіб, зареєстрований в одній із Сторін, або поєднану комбінацію транспортних засобів, автомобільний транспортний засіб якої щонайменше зареєстрований в одній зі Сторін та який за своєю конструкцією призначений і використовується виключно для перевезення вантажів;

(4) “транзит” означає переміщення транспортних засобів територією однієї Сторони без навантаження або розвантаження вантажів оператором автомобільних перевезень, зареєстрованим в іншій Стороні;

(5) “двостороннє міжнародне перевезення” означає поїздку з вантажем транспортним засобом з території Сторони заснування на територію іншої Сторони і навпаки, з транзитом або без транзиту через територію третьої країни;

(6) “водійські документи” означають національний дозвіл на керування, такий як посвідчення водія, яке підтверджує умови, за яких водій має право керувати відповідно до законодавства Сторони, яка видала документ, або сертифікат професійної компетентності, кваліфікаційна картка водія чи будь-який інший офіційний документ, що підтверджує, що його власник має відповідну кваліфікацію та підготовку, необхідну для здійснення діяльності з керування транспортним засобом на умовах, подібних до тих, що визначені у статті 1 Директиви 2003/59/ЕС1 відповідно до законодавства Сторони, яка видає документ.

Стаття 4. Доступ до автотранспортних послуг

Оператори автомобільних перевезень мають право здійснювати такі автотранспортні операції:

(a) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом, пункт відправлення та пункт прибуття якого знаходяться на території двох різних Сторін, з або без транзиту через територію третьої країни;

(b) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом з території Сторони заснування на територію тієї ж Сторони з транзитом через територію іншої Сторони;

(c) поїздки з вантажем, здійснені транспортним засобом до або з території Сторони заснування до третьої країни з транзитом через територію іншої Сторони;

(d) поїздки без вантажу, здійснені транспортним засобом у поєднанні з поїздками, зазначеними в пунктах (a), (b) і (c).

Стаття 5. Водійські документи

(1) В межах цієї Угоди та протягом усього строку її дії кожна Сторона звільняє власників посвідчень водія, виданих іншою Стороною, від вимоги мати міжнародне посвідчення водія, як це визначено в Конвенціях про дорожній рух, укладених у Женеві в 1949 році та Відні в 1968 році.

(2) Україна інформує Європейський Союз та його держави-члени про будь-які заходи, вжиті після 23 лютого 2022 року для продовження адміністративної дії водійських документів, виданих раніше.

(3) Сторони співпрацюють з метою запобігання та боротьби з шахрайством та підробкою водійських документів. З цією метою та без шкоди для відповідних правил щодо захисту персональних даних, компетентні органи України надають відповідну інформацію компетентним органам Європейського Союзу та його держав-членів за допомогою вебпорталу, що керується компетентними органами України, або шляхом отримання даних з електронних посвідчень водія, виданих Україною відповідно до її законодавства.

У разі, якщо компетентні органи Євро­пейського Союзу та його держав-членів не можуть отримати доступ до відповідної інформації за допомогою відповідних електронних засобів, компетентні органи України надають відповідну інформацію компетентним органам Європейського Союзу та його держав-членів будь-якими іншими відповідними засобами.

Стаття 6. Строк дії

(1) Ця Угода укладається на строк до 30 червня 2023 року.

(2) Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Угоди Сторони проводять консультації з метою оцінки необхідності її продовження. З цією метою Сторони проводять консультації в рамках Спільного Комітету, як зазначено у статті 7(2).

Стаття 7. Спільний Комітет

(1) Створюється Спільний Комітет. Він здійснює нагляд та моніторинг застосування та виконання цієї Угоди та періодично переглядає функціонування цієї Угоди відповідно до її цілей.

(2) Спільний Комітет скликається на вимогу одного із співголів. Він також скликається не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії Угоди, щоб оцінити та вирішити необхідність продовження дії цієї Угоди відповідно до статті 6(2). Спільний Комітет приймає рішення про таке продовження, включаючи його тривалість, відповідно до пункту 5.

(3) Спільний Комітет складається з представників Сторін. Представники держав-членів Європейського Союзу можуть бути присутніми на засіданнях Спільного комітету як спостерігачі.

(4) Спільний Комітет по черзі очолює представник України та представник Європейського Союзу.

(5) Спільний Комітет приймає свої рішення на основі консенсусу між Сторонами. Рішення є обов’язковими для виконання Сторонами, які вживають усіх необхідних заходів для їх виконання.

(6) Спільний Комітет ухвалює свої правила процедури.

Стаття 8. Врегулювання спорів¹

В разі виникнення спору між Сторонами щодо тлумачення та застосування цієї Угоди, положення глави 14 розділу IV Угоди про асоціацію застосовуються mutatis mutandis.

Стаття 9. Виконання зобов’язань

(1) Кожна Сторона несе повну відповідальність за дотримання всіх положень цієї Угоди.

(2) Кожна Сторона забезпечує вжиття всіх необхідних заходів для виконання положень цієї Угоди, включаючи їх дотримання на всіх рівнях влади, а також особами, які здійснюють делеговані урядові повноваження. Кожна Сторона діятиме сумлінно задля забезпечення досягнення цілей, визначених у цій Угоді.

(3) Ця Угода є угодою у значенні статті 479(5) Угоди про асоціацію. Сторона може вжити відповідних заходів щодо цієї Угоди в разі особливо серйозного та істотного порушення будь-якого із зобов’язань, описаних у статті 2 Угоди про асоціацію як істотних елементів, що загрожують міжнародному миру та безпеці і потребують негайної реакції. Такі відповідні заходи вживаються відповідно до статті 478 Угоди про асоціацію.

Стаття 10. Захисні заходи

(1) Кожна Сторона може вжити відповідних захисних заходів, якщо вважає, що транспортні операції, що здійснюються операторами автомобільних перевезень іншої Сторони, становлять загрозу для безпеки дорожнього руху. Захисні заходи вживаються з повною повагою до міжнародного права, мають бути пропорційними та обмеженими щодо їх обсягу та тривалості, що є строго необхідним для виправлення ситуації або підтримки балансу цієї Угоди. Пріоритет надається таким заходам, які найменше зашкодять функціонуванню цієї Угоди.

(2) Зацікавлена Сторона перед початком консультацій повідомляє іншу Сторону про вжиті заходи та надає всю відповідну інформацію.

(3) Сторони негайно розпочинають консультації у Спільному комітеті з метою пошуку взаємоприйнятного рішення.

(4) Будь-які дії, вжиті відповідно до положень цієї статті, припиняються, як тільки винна Сторона знову починає виконувати положення цієї Угоди або коли загроза безпеці дорожнього руху перестає існувати.

Стаття 11. Територіальне застосування

Ця Угода поширюється, з однієї сторони, на територію України в її міжнародно визнаних кордонах, а з іншої сторони, на територію, на якій діють Договір про Європейський Союз і Договір про функціонування Європейського Союзу, і на умовах, викладених у цих договорах.

Її застосування припиняється у тих сферах, за якими Уряд України не здійснює ефективного контролю.

Стаття 12. Припинення дії Угоди

(1) Кожна Сторона може в будь-який час у письмовій формі дипломатичними каналами повідомити іншій Стороні про своє рішення припинити дію цієї Угоди. Дія Угоди припиняється через два тижні після такого повідомлення, якщо Сторона, яка повідомляє, не вкаже більш пізню дату набрання чинності такого повідомлення. В останньому випадку дата не може перевищувати двох місяців від дати повідомлення.

(2) Операторам автомобільних перевезень, транспортні засоби яких перебувають на території іншої Сторони, після закінчення строку дії цієї Угоди дозволяється транзитом через територію цієї Сторони повернутись на територію Сторони, де вони були засновані.

(3) Для більшої впевненості, дата повідомлення, зазначена в пункті 1, означає дату, коли повідомлення було доставлено іншій Стороні.

(4) Завершення строку дії згідно зі статтею 6 або припинення дії цієї Угоди відповідно до пункту 1 цієї статті не призведе до обмеження умов доступу до ринку автомобільних транспортних послуг між Сторонами в порівнянні з ситуацією, яка склалася напередодні набрання чинності цією Угодою. З цією метою, за відсутності подальшої угоди між Сторонами, права доступу до ринку, встановлені двосторонніми угодами, що існують між Україною та державами-членами Європейського Союзу на цей день, знову застосовуються з дати завершення строку дії або припинення дії цієї Угоди.

Стаття 13. Набрання чинності та тимчасове застосування

(1) Сторони ратифікують або затверджують цю Угоду відповідно до своїх власних процедур. Ця Угода набирає чинності в день, коли Сторони повідомлять одна одну про завершення відповідних внутрішніх правових процедур, необхідних для цієї мети.

(2) Незважаючи на пункт 1, Союз та Україна погоджуються тимчасово застосовувати цю Угоду з дня її підписання.

(3) Для цілей відповідних положень цієї Угоди будь-яке посилання в таких положеннях на “дату набрання чинності цією Угодою” слід розуміти як “дату, з якої ця Угода тимчасово застосовується” відповідно до пункту 2 цієї статті.

Вчинено українською, англійською, болгарською, грецькою, данською, естонською, ірландською, іспанською, італійською, латвійською, литовською, мальтійською, нідерландською, німецькою, польською, португальською, румунською, словацькою, словенською, угорською, фінською, французькою, хорватською, чеською, та шведською мовами, при цьому всі тексти є рівноавтентичними.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані належним чином на те уповноважені особи підписали цю Угоду.

Вчинено в м. Ліон двадцять дев’ятого червня дві тисячі двадцять другого року.

¹ Директива 2003/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 липня 2003 року про початкову кваліфікацію та періодичне навчання водіїв певних дорожніх транспортних засобів для перевезення вантажів або пасажирів, яка вносить зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) N 3820/85 та Директиви Ради 91/439/ЕЕС та скасування Директиви Ради 76/914/ЕЕС (OJEU L 226, 10.9.2003, стор. 4).

¹ Щоб уникнути сумнівів, ні ця стаття, ні ця Угода не повинні тлумачитися як надання прав або накладення зобов’язань, на які можна прямо посилатися у національних судах Сторін.

* Затверджено Указом Президента 16 вересня 2022 року № 654/2022 (“Офіційний вісник України” від 30.09.2022, № 76)

За Україну За Європейський Союз