Історія одного оскарження протиправних податкових повідомлень-рішень

(Продовження до статті, опублікованій в електронному додатку № 67 за 31.07.2024 р. газети “Все про бухгалтерський облік”).

Наявність вищеперелічених документів, які містять усі необхідні реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства, а також підтверджують виконання робіт, поставку товарів, використання придбаних (поставлених) товарів у власній сільськогосподарській діяльності Позивача, є безумовним свідченням реальності вчинених Позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ “М”, ТОВ “К” та ТОВ “Е”.

Крім того, вищезазначені документи первинної податкової та бухгалтерської звітності щодо взаємовідносин Позивача з його контрагентами вказують на наявність у суб’єкта господарювання ділової мети, визначення якої наведено у п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Крім того, вищеперелічені документи відповідають вимогам ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).

Виходячи з цього, позиція Відповідача щодо покладення на Позивача відповідальності за порушення податкового законодавства є безпідставною.

До того ж в акті перевірки Відповідач також наводить факт здійснення вищеперелічених господарських операцій Позивача, зокрема, їх належне документальне підтвердження. Також у своєму акті Відповідач засвідчує факт використання придбаних (поставлених) товарів у господарській діяльності Позивача.

Так, на стор. 24 акта перевірки щодо товару, придбаного Позивачем у ТОВ “М”, Відповідач зазначив таке: “В той же час, згідно з оборотно­сальдовою відомістю за рахунком 27 зазначені товари списані на рахунок 23.2 (Дт 23.2 “Допоміжне виробництво” Кт 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”), а саме: макуха ріпакова у кількості 166,97 т, шрот соняшниковий в кількості 108,16 т. Таким чином, макуха ріпакова в кількості 166,97 т та шрот соняшниковий в кількості 108,16 т невідомого походження використано у господарській діяльності ТОВ “Н”.

На стор. 33—34 акта перевірки щодо товару, придбаного Позивачем у ТОВ “К”, Відповідач зазначив таке: “При цьому товари невідомого походження, що відображені ТОВ “Н” в бухгалтерському обліку, як придбані у ТОВ “К” у квітні, липні 2020 року (шрот соняшниковий, макуха соєва, тріска), були використані в господарській діяльності підприємства, що підтверджується накладними на оприбуткування ТМЦ, внутрішнє переміщення, актами списання. Враховуючи зазначене, фактично мало місце постачання товарів (макуха ріпакова, шрот соняшниковий, макуха соєва, тріска) реальне (легальне) джерело походження яких не встановлене. Наявність факту поставки придбаних товарів є свідченням набуття останніх у власність (безоплатного отримання) без наявності будь­яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.”.

Між тим, у п. 3.1.2.2 розділу ІІІ акта перевірки Відповідач висловлює суперечливі та необґрунтовані припущення щодо неможливості здійснення Позивачем вищенаведених господарських операцій саме через податкову поведінку суб’єктів господарювання, з якими Позивач не мав жодних господарських відносин — це постачальники контрагентів Позивача до третьої та четвертої черги у ланцюгу постачання.

При цьому Відповідачем не додано до акта перевірки жодних доказів зазначеної ним нереальності господарських операцій, здійснених між Позивачем та його контрагентами, до того ж не підтверджені доказами і судження Відповідача з приводу інших суб’єктів господарювання по ланцюгам їх співвідносин.

Водночас Відповідач наводить відомості з податкової звітності контрагентів Позивача, які навпаки підтверджують наявність у них реальних обсягів та можливостей здійснення продажу та поставки вищенаведених товарів.

Крім того потрібно зауважити, що відслідковуючи ланцюг постачання того чи іншого товару, Відповідач керується даними ЄРПН, тобто висновки перевірки формуються виключно за зареєстрованими податковими накладними. Проте, контрагенти, за період своєї госпдіяльності, могли вчиняти й інші господарські операції з купівлі­продажу того чи іншого товару, але сформовані за такими операціями податкові накладні могли бути “заблоковані” за певним критерієм ризиковості, що позбавляє можливості посадових осіб Відповідача, які здійснюють перевірку, відслідкувати такі операції, адже незареєстровані податкові накладні в ЄРПН відсутні, що в свою чергу не свідчить про неправомірність чи нереальність відповідних операцій, а лише впливає на право формування податкового кредиту.

Таким чином, використання відомостей з ЄРПН при відслідковуванні ланцюга постачання товару не дає можливості Відповідачу отримати достовірні та вичерпні дані про відповідний ланцюг.

Цей факт ставить під сумнів достовірність обґрунтувань Відповідача в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій вчинених Позивачем та його контрагентами, а також іншими суб’єктами господарювання, зазначеними в акті.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 року (справа № 380/215/20, адміністративне провадження № К/9901/1489/21 (К/9901/32349/20)) висловив, зокрема, таку правову позицію:

“106. Будь­яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов’язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними.

121. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

122. Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

123. Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) в пункті 70, 71 зазначив, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави — члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд уважає, що коли національна влада за відсутності будь­яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь­яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все­таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією­заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія­заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія­заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії­заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.”.

Відтак з п. 3.1.2.2 акта перевірки вбачається, що сумніви Відповідача відносно реальності господарських операцій є надуманими, а покладання відповідальності за неіснуючі порушення на Позивача цілком і повністю поставлене Відповідачем в залежність від господарської діяльності та податкової дисципліни суб’єктів господарювання, з якими співпрацюють чи співпрацювали контрагенти Позивача — ТОВ “М” та ТОВ “К”, що суперечить чинному законодавству.

ПК України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання.

Це підтверджує і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України” якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку.

Також у постанові Верховного Суду від 23.07.2020 року (справа № 826/6806/17, адміністративне провадження № К/9901/3531/19) викладено таку правову позицію:

“Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника”.

Необхідно зауважити, що на час здійснення господарських операцій (за якими Відповідач не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем сум ПДВ до податкового кредиту) контрагенти Позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб­підприємців та громадських формувань, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю та дієздатністю, знаходились на обліку як платники податку, у тому числі були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується відомостями реєстру платників ПДВ Державної податкової служби України. Також це підтверджується самим Відповідачем в п. 3.1.2.2 акту перевірки.

Відтак, Позивач не мав підстав для сумнівів у податковій “доброчесності” його контрагентів та вступаючи з ними у господарські взаємовідносини (укладаючи договори) діяв добросовісно і з належною обачністю.

Додатковим підтвердженням необґрунтованості позиції Відповідача щодо наявності порушень з боку Позивача слугує п. 2.8. акта перевірки, в якому зазначено, що запити на проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб’єктами господарювання­контрагентами не надсилалися.

Усі висновки Відповідача базуються лише на припущеннях, що не підтверджені належними доказами.

Наголошуємо, що оскаржувані податкові повідомлення­рішення Відповідача також не містять належного обґрунтування підстав та причин їх винесення.

Вони містять лише перелік норм чинного законодавства та загальне посилання на документальне оформлення Позивачем нереальних господарських операцій.

При цьому Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа № 822/1878/18, адміністративне провадження № К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оскаржувані податкові повідомлення­рішення цим вимогам не відповідають.

Крім того, відповідно до норм ст. 58 ПК України та п. 3 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень­рішень платникам податків, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 р. № 846, у податковому повідомленні­рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов’язання та штрафних фінансових санкцій.

Проте в порушення цієї норми Відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні­рішенні № 00000111111 від 11.01.2022 року взагалі не зазначено та не додано до нього розрахунку податкового зобов’язання та штрафних санкцій.

Також до оскаржуваного податкового повідомлення­рішення № 00000222222 від 11.01.2022 року, в якому зазначено: “розрахунок розміру зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість додається“, Відповідачем додано розрахунок штрафних санкцій до акта від 16.12.2021 року № 1111/11­11­11­11/11111111 документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Н”, в якому зазначено лише суму від’ємного значення (159 565) без її детального розрахунку.

Тож Відповідачем не дотримано законодавчо встановленої вимоги щодо надання детальних розрахунків податкових зобов’язань та штрафних санкцій до кожного винесеного ним податкового повідомлення­рішення.

Варто також зауважити, що копії вищенаведених документів первинної податкової та бухгалтерської звітності щодо взаємовідносин Позивача з його контрагентами не мають дефекту форми або змісту.

Та все ж слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Враховуючи в сукупності усе вищенаведене, вважаємо, що податкові повідомлення­рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000111111 від 11.01.2022 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 592795,00 грн, із яких: 474236 грн — сума грошового зобов’язання за основним платежем, 118559,00 грн — штрафні санкції; та № 00000222222 від 11.01.2022 року, яким було зменшено від’ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 159565,00 грн, є протиправними, та призводять до порушення права Позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додатну вартість, а тому підлягають обов’язковому скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі “Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції”, заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначено статтею 56 ПК України. Згідно з п. 56.1. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

На виконання п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України Позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З огляду на все вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 160, 161 КАС України, ст. ст. 56, 198, 201 ПК України,

ПРОШУ СУД:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення­рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000111111 від 11.01.2022 року, яким було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 592795,00 грн, із яких: 474236 грн — сума грошового зобов’язання за основним платежем, 118559,00 грн — штрафні санкції.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення­рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000222222 від 11.01.2022 року, яким було зменшено від’ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 159565,00 грн.

3. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю “Н” (код ЄДРПОУ — 12345678) судовий збір у сумі 11285,40 грн (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п’ять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП — 43995486).

Додатки:

1. Оригінал платіжного доручення № 203 від 24.01.2022 року про сплату судового збору.

2. Копія статуту ТОВ “Н” (оригінал наявний у Позивача).

3. Копія витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ щодо Позивача станом на 24.01.2022 р. (оригінал наявний у Позивача).

4. Копія наказу про призначення директора ТОВ “Н” (оригінал наявний у Позивача).

5. Копія акту перевірки Головного Управління ДПС у Кіровоградській області від 16.12.2021р. № 1111/11­11­11­11/11111111 (оригінал наявний у Позивача).

6. Копія податкового повідомлення­рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000111111 від 11.01.2022 року (оригінал наявний у Позивача).

7. Копія податкового повідомлення­рішення Головного Управління ДПС у Кіровоградській області № 00000222222 від 11.01.2022 року з розрахунком штрафних санкцій до акту від 16.12.2021 року № 1111/11­11­11­11/11111111 документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Н” (оригінали наявні у Позивача).

8. Копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (оригінал наявний у Відповідача).

9. Копія договору поставки № 27/07/20 від 27.07.2020 року (зі специфікацією № 1 від 27.07.2020) (оригінал наявний у Позивача).

10. Копія договору поставки № 18/05/21 від 18.05.2021 року (зі специфікацією № 1 від 18.05.2021) (оригінал наявний у Позивача).

11. Копія видаткової накладної № МО­0000102 від 30.07.2020 (оригінал наявний у Позивача).

12. Копія видаткової накладної № МО­0000115 від 12.08.2020 (оригінал наявний у Позивача).

13. Копія видаткової накладної № МО­0000119 від 20.08.2020 (оригінал наявний у Позивача).

14. Копія видаткової накладної № МО­0000123 від 27.08.2020 (оригінал наявний у Позивача).

15. Копія видаткової накладної № МО­0000124 від 01.09.2020 (оригінал наявний у Позивача).

16. Копія видаткової накладної № МО­0000125 від 03.09.2020 (оригінал наявний у Позивача).

17. Копія видаткової накладної № МО­0000019 від 19.05.2021 (оригінал наявний у Позивача).

18. Копія видаткової накладної № МО­0000021 від 20.05.2021 (оригінал наявний у Позивача).

19. Копія видаткової накладної № МО­0000022 від 20.05.2021 (оригінал наявний у Позивача).

20. Копія видаткової накладної № МО­0000024 від 24.05.2021 (оригінал наявний у Позивача).

21. Копія видаткової накладної № МО­0000027 від 25.05.2021 (оригінал наявний у Позивача).

22. Копія товарно­транспортної накладної від 30.07.2020 № 67 (оригінал наявний у Позивача).

23. Копія товарно­транспортної накладної від 12.08.2020 № 73 (оригінал наявний у Позивача).

24. Копія товарно­транспортної накладної від 20.08.2020 № 75 (оригінал наявний у Позивача).

25. Копія товарно­транспортної накладної від 27.08.2020 № 76 (оригінал наявний у Позивача).

26. Копія товарно­транспортної накладної від 01.09.2020 № 77 (оригінал наявний у Позивача).

27. Копія товарно­транспортної накладної від 03.09.2020 № 78 (оригінал наявний у Позивача).

28. Копія товарно­транспортної накладної від 19.05.2021 № 35 (оригінал наявний у Позивача).

29. Копія товарно­транспортної накладної від 20.05.2021 № 36 (оригінал наявний у Позивача).

30. Копія товарно­транспортної накладної від 20.05.2021 № 38 (оригінал наявний у Позивача).

31. Копія товарно­транспортної накладної від 24.05.2021 № 39 (оригінал наявний у Позивача).

32. Копія товарно­транспортної накладної від 25.05.2021 № 42 (оригінал наявний у Позивача).

33. Копія банківської виписки по рахунку Позивача за період з 01.07.2020 до 31.07.2020 (оригінал наявний у Позивача).

34. Копія банківської виписки по рахунку Позивача за період з 01.10.2017 до 30.06.2021 (оригінал наявний у Позивача).

35. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за серпень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

36. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за вересень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

37. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за травень 2021 року (оригінал наявний у Позивача).

38. Копія договору поставки № 22­04/20 від 22.04.2020 року (зі специфікаціями № 1 від 22.04.2020, № 2 від 08.05.2020, № 3 від 12.05.2020, № 4 від 02.06.2020, № 5 від 09.06.2020, № 6 від 25.06.2020, № 7 від 01.07.2020) (оригінал наявний у Позивача).

39. Копія видаткової накладної № 24/4/3 від 24.04.2020 (оригінал наявний у Позивача).

40. Копія видаткової накладної № 30/4/3 від 30.04.2020 (оригінал наявний у Позивача).

41. Копія видаткової накладної № 12/5/1 від 12.05.2020 (оригінал наявний у Позивача).

42. Копія видаткової накладної № 12/5/2 від 12.05.2020 (оригінал наявний у Позивача).

43. Копія видаткової накладної № 18/5/1 від 18.05.2020 (оригінал наявний у Позивача).

44. Копія видаткової накладної № 18/5/5 від 18.05.2020 (оригінал наявний у Позивача).

45. Копія видаткової накладної № 12/6/4 від 12.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

46. Копія видаткової накладної № 3/6/2 від 03.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

47. Копія видаткової накладної № 6/6/1 від 06.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

48. Копія видаткової накладної № 17/6/2 від 17.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

49. Копія видаткової накладної № 17/6/3 від 17.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

50. Копія видаткової накладної № 26/6/1 від 26.06.2020 (оригінал наявний у Позивача).

51. Копія видаткової накладної № 6/7/1 від 06.07.2020 (оригінал наявний у Позивача).

52. Копія видаткової накладної № 6/7/2 від 06.07.2020 (оригінал наявний у Позивача).

53. Копія видаткової накладної № 15/7/5 від 15.07.2020 (оригінал наявний у Позивача).

54. Копія товарно­транспортної накладної від 24.04.2020 № 24/4/3 (оригінал наявний у Позивача).

55. Копія товарно­транспортної накладної від 30.04.2020 № 30/4/4 (оригінал наявний у Позивача).

56. Копія товарно­транспортної накладної від 12.05.2020 № 12/5/2 (оригінал наявний у Позивача).

57. Копія товарно­транспортної накладної від 12.05.2020 № 12/5/1 (оригінал наявний у Позивача).

58. Копія товарно­транспортної накладної від 18.05.2020 № 18/5/1 (оригінал наявний у Позивача).

59. Копія товарно­транспортної накладної від 18.05.2020 № 18/5/2 (оригінал наявний у Позивача).

60. Копія товарно­транспортної накладної від 12.06.2020 № 12/6/3 (оригінал наявний у Позивача).

61. Копія товарно­транспортної накладної від 06.06.2020 № 6/6/1 (оригінал наявний у Позивача).

62. Копія товарно­транспортної накладної від 17.06.2020 № 17/6/2 (оригінал наявний у Позивача).

63. Копія товарно­транспортної накладної від 26.06.2020 № 26/6/1 (оригінал наявний у Позивача).

64. Копія товарно­транспортної накладної від 17.06.2020 № 17/6/3 (оригінал наявний у Позивача).

65. Копія товарно­транспортної накладної від 03.06.2020 № 3/6 (оригінал наявний у Позивача).

66. Копія товарно­транспортної накладної від 06.07.2020 № 6/7/3 (оригінал наявний у Позивача).

67. Копія товарно­транспортної накладної від 06.07.2020 № 6/7/2 (оригінал наявний у Позивача).

68. Копія товарно­транспортної накладної від 15.07.2020 № 15/7/5 (оригінал наявний у Позивача).

69. Копія банківської виписки по рахунку Позивача за період з 01.01.2020 до 30.06.2021 (оригінал наявний у Позивача).

70. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за квітень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

71. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за травень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

72. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за червень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

73. Копія звіту ТОВ “Н” про рух матеріальних цінностей по рахунку № 27 (Корма) за липень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

74. Копія договору підряду № ЕІ­12/19 від 12.12.2019 року (оригінал наявний у Позивача).

75. Копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2020 р. (оригінал наявний у Позивача).

76. Копія договірної ціни на будівництво електромонтажні роботи по монтажу та встановленню системи компенсації реактивної потужності УКРМ­0,4 195 кВАр ІР 54 У1, та технічне переоснащення КТП 10/0,4 кВ, що здійснюється в 2020 році (оригінал наявний у Позивача).

77. Копія локального кошторису на будівельні роботи № 2­1­1 на електромонтажні роботи по монтажу та встановленню системи компенсації реактивної потужності УКРМ­0,4 195 кВАр ІР 54 У1, та технічне переоснащення КТП 10/0,4 кВ. (оригінал наявний у Позивача).

78. Копія рахунку на оплату № 22 від 12.12.2019 р. (оригінал наявний у Позивача);

79. Копія рахунку на оплату № 1 від 11.01.2020 р. (оригінал наявний у Позивача);

80. Копія акту надання послуг № 7 від 13.01.2020 р. (оригінал наявний у Позивача);

81. Копія акту № (б/н) приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року (оригінал наявний у Позивача).

82. Копія банківської виписки по рахунку Позивача за період з 01.10.2017 до 01.06.2021 (оригінал наявний у Позивача).

83. Копія позовної заяви з додатками для Відповідача.

Директор ТОВ “Н” _____________ Олександр ПРАЦЬОВИТИЙ

24.01.2022 року