Вимоги до робочого часу і тривалостівідпочинку водіїв: за яких обставин необхідновести індивідуальну книжку водія

Основні вимоги щодо роботи водіїв закріплені в Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 340 від 07.06.10 р. (зі змінами і доповненнями) (далі — Положення).

[hiddne]

Вимоги Положення поширюються на трудівників, котрі здійснюють як перевезення пасажирів, так і вантажів.

Як і для всіх працівників, нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Водночас для керманичів, у яких встановлено п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. А для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин. Важливим також є те, що тривалість роботи (зміни) шофера у нічний час скорочується на одну годину.

Положенням закріплено, що змінний період керування водія (включно з наднормовими роботами) не має перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні.

Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ у рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки).

Водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин не пізніше ніж у момент прибуття до місця зупинки.

Тривалість керування водія на тиждень (включно з наднормовими роботами) не повинна перевищувати 48 годин.

Що стосується перерв, то після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку.

Норми щодо відпочинку передбачають, що тривалість щоденного (міжзмінного) перепочинку керманича протягом будь-якого 24-годинного періоду (якщо рахувати від початку робочого дня (зміни)) повинна бути не менше 11 послідовних годин.

Тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин.

Тахографом відповідно до Положення є обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів і про певні періоди роботи їх водіїв.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці № 153 від 1979 р. про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 цієї Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 відповідної статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи, згідно з правилами,  установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Ведення тахографа передбачене для деяких категорій транспорту, у тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км. Відповідно до усталеної судової практики (постанови ВСУ у справах № 823/1199/17, № 600/302/23-а, № 440/6438/23 та ін.), водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов’язані мати при собі діючий та повірений тахограф.

Пунктом 6.3 Положення визначено, що водій, котрий керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (за додатком 3 до Положення) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника (п. 6.4 Положення).

Суди дотримуються позиції, що водій транс­портного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку й адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа в разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а в разі керування транспортним засобом, самоходом, пересувним механізмом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Висновок:

Водії автобусів, які займаються:

• спеціальними пасажирськими перевезеннями;
• регулярними пасажирськими перевезеннями на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км;
• або мають вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За відсутності тахографа водій веде індивідуальну контрольну книжку водія або ж повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Чинне законодавство не містить норм щодо обов’язкової реєстрації індивідуальних контрольних книжок у державних органах. Що ж до графіка, розпорядку, розкладу часу змінності водіїв, то він повинен бути належно завірений перевізником (тобто роботодавцем водія). Це означає наявність фрази “згідно з оригіналом”, назви посади (директор), ПІБ, дати та підпису завіряючої особи. Бажано також мати печатку (хоча вона не передбачена нормами чинного законодавства, однак, якщо перевізник її використовує, то і на копії графіка печатка також повинна бути).

[/hiddne]

Катерина МУЗИЧУК,
юрист, адвокат ТОВ “НОТА-ГРУП”