Зберігання товару покупця після продажу

СИТУАЦІЯ. Підприємство здійснює продаж товару. Один із покупців, якому продано товар, бажає, щоб його товар (за який він оплатив повну вартість) ми де­який час зберігали у себе на складі. А щоб бути впевненим, що товар належить йому, покупець бажає бачити оформлені видаткові накладні про передачу йому товару. Наше підприємство орендує приміщення під склад. Як оформити таку операцію? Про це й дізнаємося із нашої статті.

Варіанти розвитку ситуації

Якщо покупець товару бажає, щоб товар, який він придбав у продавця, лишався на складі продавця протягом певного часу, то є два варіанти оформлення таких відносин:

1) передача покупцю в користування (у нашій ситуації — в суборенду) частину площі складу, де зберігатиметься його товар;

2) оформлення договору відповідального зберігання.

На наш позір, найпростішим і найпрактичнішим буде варіант оформлення договору зберігання. Річ у тім, що:

— по­перше, у нашому разі підприємство­продавець само орендує приміщення в інших осіб. І не виняткуємо, що орендодавці можуть бути проти того, щоб орендар здавав отримане в користування приміщення чи його частину в суб­оренду. Така заборона може бути прописана у договорі оренди. Якщо ж такої заборони катма, то теоретично у продавця є шанс скористатися цим варіантом;

— по­друге, якщо товар зберігається на орендованій площі, то саме покупець несе всі ризики, пов’язані з втратою такого товару. Тож аби товар зберігався у належному вигляді, покупцю не тільки потрібно орендувати приміщення у продавця (звісно, не безкоштовно) і розмістити там свій товар, а ще й доведеться організувати охорону товару й належні умови зберігання. Для цього знадобиться набагато більше витрат і часу, ніж у разі передачі товару на відповідальне зберігання.

Тому задля уникнення цих проблем і можливих суперечок із покупцем щодо збереження товару, вважаємо, ліпше оформити тимчасове зберігання проданого товару на підставі звичайного договору зберігання. Про те, як це зробити, ми й поговоримо далі.

Відповідальне зберігання

Якщо продавець товару бере проданий товар на зберігання у своїх покупців, то це відбувається на підставі укладеного з ними договору зберігання.

Нагадаємо, що за цим договором одна сторона (зберігач у нас — продавець товару) зобов’язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем, у нас — покупцем товару), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Причім договір зберігання укладається обов’язково у письмовій формі. А письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією чи іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦКУ).

Особливістю договору зберігання є те, що до зберігача не переходить право власності на майно, що зберігається. На це вказує той факт, що зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, в такому стані, в якому її прийняли на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ст. 949 ЦКУ).

Передача товару від покупця до продавця на зберігання оформляється актом про приймання матеріалів (п. 3.9 Методрекомендацій № 2). Затвердженої форми такого акта катма, тому можна оформити такий акт у довільній формі. Для того, щоб акт, оформлений у довільній формі, був первинним документом, необхідно, аби він містив усі обов’язкові реквізити, притаманні первинному документу. Їх перелік шукайте у п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення № 88.

У нашій ситуації мовиться про те, що у продавця товару лишається товар покупця після продажу, тому продавцеві потрібно перед тим оформленням отримання товару на зберігання передати цей товар покупцю шляхом оформлення видаткових накладних або актів приймання­передачі. А після оформлення цих актів належить скласти окремий акт на передачу такого товару від покупця до продавця на зберігання.

Зверніть увагу! Послуга зі зберігання товарів є оплатною (ст. 946 ЦКУ). Розмір плати за зберігання та строки, в які покупець товару має внести плату за таке зберігання, прописуються у договорі зберігання.

Після закінчення зберігання отриманого від покупця товару продавець­зберігач має:

— повернути товар, отриманий на зберігання покупцю­поклажедавцю. Оформляється таке повернення актом на повернення зі зберігання товарів. Форму акта також не затверджено, тому оформляти його слід у довільній формі;

— скласти акт про надання послуг зберігання товарів.

Бухгалтерський облік

Продавець товару, котрий продовжує зберігати його після продажу на підставі договору зберігання, має пам’ятати, що товар, котрий зберігається у нього, не є його власністю. З огляду на це в обліку такий товар не слід оприбутковувати на баланс. На це вказує й Інструкція № 291, де говориться, що облік прийнятого на зберігання зерна веде зберігач на позабалансовому субрахунку 023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” за цінами, що передбачені в договорах, приймально­передавальних актах тощо.

Витрати, зазнані на зберігання товару покупця зберігачу­продавцю у разі, коли такий вид діяльності для нього є одним із основних, слід обліковувати на Дт 23, а саме — на спеціально відкритому субрахунку “Послуги зі зберігання”. На ньому він визначатиме собівартість наданої послуги зі зберігання за статтями витрат, перелічених у п. 11 НП(С)БО 16 “Витрати”. До них потрапляють:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції та послуг установлює продавець­зберігач у наказі про облікову політику.

Якщо ж для продавця зберігання продукції є неосновним видом діяльності, тобто послуги зі зберігання продавець надає доволі рідко, то можна витрати на зберігання не виокремлювати на окремому аналітичному рахунку, відкритому до рахунку 23. Такі витрати можна відразу списувати на витрати періоду, а саме — на собівартість реалізації послуг зі зберігання.

Позаяк зберігання товарів покупця відбувається на платній основі, то в момент виставлення акта на зберігання товару продавцю­зберігачу слід визнати дохід від надання послуг із зберігання (Дт 36, 377 Кт 703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”) і одночасно з цим списати собівартість реалізованих наданих послуг зберігання (Дт 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг” Кт 23 “Виробництво” або Дт 903 Кт 20, 22, 63 тощо, якщо витрати на зберігання не збираються на рахунку виробництва).

Далі тільки залишається чекати коштів від покупця­поклажодавця (Дт 311 Кт 36, 377).

Податковий облік

 Податок на прибуток. Незалежно від того, чи є продавець­зберігач проданих товарів підприємством­малодохідником чи високодохідником, надані послуги зі зберігання проданого товару в податково­прибутковому він має відображати за правилами бухобліку. Адже для таких операцій податкових різниць не передбачено.

 ПДВ­облік. Якщо мовиться про отримання від покупця на зберігання проданого йому товару, то така операція омине ПДВ­облік продавця­зберігача. Адже операція з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також повернення майна зі схову (відповідального зберігання) його власнику не є об’єктом обкладення ПДВ. Про це чітко говорить пп. 196.1.2 ПКУ.

Що стосується послуг зі зберігання, то маємо справу з операцією постачання послуг. А отже, у продавця­зберігача виникає об’єкт обкладення ПДВ на вартість послуги зберігання на дату першої події: або отримання оплати від поклажодавця, або оформлення акта надання послуг із зберігання. На цю дату продавець­зберігач має скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на покупця­поклажодавця — платника ПДВ. ПДВ слід нараховувати за загальною ставкою — 20%.

Микола ПРОЦЕНКО,

експерт із бухобліку та оподаткування, м. Львів