Оренда паркомісця: бухоблік та оподаткування

Ольга БУЛГАКОВА,
ACCA DipIFR, експерт із бухгалтерського та податкового обліку

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Чи враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток витрати, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, але не пов’язані з господарською діяльністю платника?

Відповідь. Коротка:

Формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Повна:

Згідно з абзацом першим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

При цьому абзацом восьмим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ встановлено, що для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 ПКУ).

Відповідно до ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зі змінами та доповненнями бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями (далі — НП(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені
(п. 6 НП(С)БO 16).

Пунктом 7 НП(С)БO 16 встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п. 8 НП(С)БO 16).

При цьому п. 9 НП(С)БO 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 НП(С)БO 16,
а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Разом з тим, для цілей оподаткування враховуються різниці по амортизації необоротних активів.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема:

— витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

— витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни “невиробничі основні засоби”, “невиробничі нематеріальні активи” означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Тобто, для цілей оподаткування податком на прибуток амортизація основних засобів, нематеріальних активів нараховується, якщо вони призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Категорія 102.12

Чи надаються ФОП — платником ЄП першої — третьої груп (крім е-резидента) іншим СГ з якими вона має господарські відносини (ЮО та ФОП) для уникнення подвійного оподаткування підтверджуючі документи про застосування спрощеної системи оподаткування?

Відповідь. Коротка:

Документом, що підтверджує факт перебування фізичної особи — підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та обрані ним види господарської діяльності, є витяг з реєстру платників єдиного податку, копія якого при необхідності надається юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, з якими має господарські відносини такий платник єдиного податку.

Повна:

Відповідно до п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої — четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розд. XIV “Спеціальні податкові режими” ПКУ (п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (абзац перший п. 299.1 ст. 299 ПКУ).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2 ст. 299 ПКУ).

Згідно з п. 299.7 ст. 299 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про фізичну особу — підприємця — платника єдиного податку, зокрема, прізвище, ім’я, по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті); податкова адреса суб’єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи — електронних резидентів (е-резидентів); ставка єдиного податку та група платника податку; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; дата реєстрації; види господарської діяльності (крім платників єдиного податку третьої групи — електронних резидентів (е-резидентів).

За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно у контролюючому органі за місцем податкової адреси отримати (у тому числі в електронному вигляді) витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу з реєстру платників єдиного податку для зареєстрованих платників єдиного податку не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту, а для суб’єктів господарювання, які подали заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування, — двох робочих днів з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру (п. 299.9 ст. 299 ПКУ).

Форма запиту про отримання витягу (далі — запит) та форма витягу затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.

Витяг вручається особисто платнику податків (його представнику) в контролюючому органі за його податковою адресою.

Виходячи з викладеного, документом, що підтверджує факт перебування фізичної особи — підприємця на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та обрані ним види господарської діяльності, є витяг з реєстру платників єдиного податку, копія якого при необхідності надається юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, з якими має господарські відносини такий платник єдиного податку.

Категорія 107.05